Дня 26-го місяця вересня шість десятків років тому у Чернівцях народився хлопчик, якого на честь дідуся назвали Миколою. Зростав він дуже цікавою та допитливою дитиною. Любив мандрувати, не за підручниками вивчав околиці рідного міста, разом із хлопцями-ровесниками пізнавав ази життя – допізна затримувався то на озері, то на старому австрійському стрільбищі. Розумний, вихований, допитливий, начитаний, людяний – він завжди був улюбленцем педагогів та мав авторитет серед ровесників. Учителі середньої школи №12 і нині згадують свого учня, яким пишаються (Дік Ніна Ізраліївна, Зоріна Таїсія Миколаївна). Завжди усміхнений, бадьорий, життєрадісний, позитивний .
Юнацькі роки, сповнені романтикою та віршами, спливли швидко. Армія. Найбільшим заохоченням за відмінну службу була відпустка до рідної домівки. Після армії змужнілий юнак почав працювати на Чернівецькому деревообробному комбінаті, і вкотре досяг поваги та авторитету серед колег.
Одруження. Нова сторінка в становленні непохитної особистості з високими моральними якостями. Любов до книг визначає майбутній вибір – вступати на філологічний факультет. Та вже через рік після критичного осмислення та прийняття вольового рішення – перевід на історичний факультет.
У той час, а на дворі був 88-й рік, у школу влаштуватися було дуже важко, не було годин. І так сталося, що розпочав свій педагогічний шлях Микола Зегрюк учителем малювання у 15 школі. Старанно готуючись до уроків, робив вдома ескізи малюнків. Відповідальність – риса, що вирізняла Миколу змалку. Минає небагато часу і історик за фахом, стає згодом учителем історії наяву. Було непросто, але було весело, завзято та бадьоро… Разом учили та самі вчилися, проявляли свою майстерність та талант… Працюючи у школі, вміли й гарно відпочити, зорганізувати навчально-виховний процес так, щоб було цікаво і дітям, і вчителям.. Невипадковим був досвід участі у постановках учительського театру, а роль Голохвастова за п’єсою «За двома зайцями» принесла чергові славу та визнання!
Його було важко не помітити: талановитий педагог, енергійний, ініціативний вчитель, людяний і принциповий він захоплював учнів та колег.
Микола Зегрюк стає директором середньої школи №25. Повага та шана від людей його супроводжують. Як у будь-якій школі на периферії, було багато проблем, але мудрість у рішеннях та людяне ставлення до учнівського й педагогічного колективів, вміння знайти компроміс були помічені. Саме Миколі Еммануїловичу запропонували очолити ліцей №3.
І вже понад два десятки років життя Миколи Зегрюка нерозривно пов’язане з цим закладом. А за час, який промчав блискавично, пережито вдосталь. Ніби учора йому, молодому директорові, перспективному, харизматичному, позитивному було запропоновано очолити заклад нового типу у Чернівцях. Так сталося, що історик за фахом, Микола Зегрюк очолив ліцей медичного профілю, який за роки існування здобув славу одного з найкращих закладів у місті. А зробити його таким допомогла команда тих людей, які і сьогодні, на жаль, не у повному складі, пліч-о-пліч крокують освітянською нивою. Вони залишились надійною підтримкою і опорою в час, коли Микола Еммануїлович очолив освітню галузь міста.
Великий життєвий досвід, мудрість, душевна доброта, оптимізм, уміння мислити нестандартно й сміливо завжди вели уперед. Бажання відкривати нові обрії штовхало до нових високих завдань і спонукало віднаходити невідомі дороги дійсності.
Багатогранна особистість – люблячий чоловік, батько, дідусь; грибник, рибак, садівник, столяр, колись фотоаматор, писав вірші, грав на гітарі, грав у футбол, а сьогодні вимогливий, але справедливий керівник; ввічлива і небайдужа людина. Він є джерелом ідей і починань, неодмінно притягує та заряджає своєю енергією оточуючих.
Управління освіти Чернівецької міської ради щиро вітає Миколу Еммануїловича Зегрюка, директора Чернівецького ліцею №3 медичного профілю, із благородним ювілеєм та присвоєним званням “Заслужений учитель України”. Бажаємо й надалі залишатись прикладом в людських чеснотах та управлінських якостях.
