Тривожність – це схильність особистості до переживань, боязливості, невпевненості, очікування неприємностей.
Емоція страху виникла в процесі еволюції з метою захисту організму людини від будь-яких небезпек. Страх є одним із проявів інстинкту самозбереження, який мобілізує сили людини для активної діяльності.
У кожної людини існує оптимальний рівень тривожності, який забезпечує безпеку суб’єкта. Але якщо цей рівень перевищує оптимальний, можна говорити про появу підвищеної тривожності, яка може тримати людину в постійному напруженні, несвідомо сприяти невпевненості у собі й чинити перепони в реалізації своїх здібностей повною мірою. Він сковує активність людини, а у деяких випадках буквально паралізує її; при тривалій дії тривоги й страху в організмі можуть виникати й розвиватися різні психосоматичні хвороби (психосоматичні захворювання – це захворювання внутрішніх органів і систем організму, які виникають внаслідок впливу психічних та емоційних факторів).
Тривожність іноді важко розпізнати. Вважається, що діти з високим рівнем тривожності є слухняними, безпроблемними для батьків та вихователів. Але на противагу цьому, трапляються і діти «некеровані», з проявами агресії. Часто дорослі навіть не підозрюють, що мають справу з тією ж тривожністю, де агресія може бути захисною реакцією.
28.03.2018 року на базі СДНЗ №15 відбувся захід для практичних психологів ДНЗ «Робота з дітьми з емоційними труднощами (тривожність)». У процесі роботи обговорювалися питання емоційного розвитку дітей дошкільного віку, практичний психолог закладу Зиндик М. М. поділилася досвідом роботи в цьому напрямку.
Методист психологічної служби ММЦ Дмитрюк О.С.
