Учні, батьки та всі працівники ліцею №11 “Престиж” зібрали 1 вересня 108 тис. грн. на автівку для підрозділу, де служить співробітник закладу.
Сьогодні Наталії Майданюк, дружині бійця, ліцеїсти передали зібрані кошти. На Велику Раду ліцею також запросили начальницю Управління освіти Чернівецької міської ради Ірину Ткачук та її заступницю Надію Шевченко.Ірина Ярославівна зауважила, що дуже щаслива тут бути і бачити цих школярів, які разом з батьками зробили таку велику справу. Тому дуже хотіла їм особисто подякувати.Директорка ліцею Світлана Матвійчина каже, вся благодійна допомога закладу – завжди адресна. Лише минулого навчального року в ліцеї було зібрано майже 260 тисяч і кожна копійка мала конкретну ціль.Цього разу допомагали воїну Сергію Майданюку, точніше його підрозділу, якому потрібна машина. Сергій працював у ліцеї сторожем, пішов воювати з перших днів повномасштабного вторгнення, зараз вже вдруге поранений і наразі перебуває у госпіталі у Запоріжжі. Втратив на війні друзів, одного побратима 5 кілометрів ніс на собі, аби врятувати, та товариш не вижив…– Наталя Майданюк, дружина Сергія, звернулася до нас з проханням допомогти придбати машину для чоловікового підрозділу, – розповідає директорка ліцею Світлана Володимирівна.- На ліцейному форумі я це озвучила, і всі як один- школярі, батьки, наші працівники сказали: “Та хіба ми не зберемо?!”. І ось на 1 вересня, у День знань, замість того, щоб приносити квіти, ми всі робили донати. Сказати, якою великою є ефективність цієї акції, це нічого не сказати!
Сергій Майданюк – батько трьох дітей, його син зараз випускник ліцею. А мама дружини працює тут заступником директора з господарської роботи. Тому всі – ліцейна родина.Сьогодні розчулені були всі. Не приховували сліз і слів вдячності пані Наталі за її чоловіка і всіх воїнів. Школярі отримали подяки для колективів класу. До слова, найактивніше донатили другокласники з батьками.– Насправді, це не бійцям потрібна машина, це нам потрібно, аби у них була машина, – зауважила заступниця начальника управління освіти Надія Шевченко, чоловік якої теж воює. – Тому ми освітяни так часто, так багато проводимо різні заходи і збираємо кошти для наших захисників. І не переставатимемо це робити доти, доки буде потрібно.
